Самовільне залишення частини (СЗЧ) — одна з серйозних дисциплінарних проблем, із якими стикаються військові структури. У середовищі військових під цим терміном розуміється самовільне звільнення з місця служби чи відсутність у ньому без відповідного дозволу командира. В умовах сучасної України, де тривають військові дії, ця тема набуває особливої актуальності та потребує більш детального висвітлення.
Докладніше про те, що українцям розповіли, чим відрізняється дезертирство від самовільного залишення частини, інформує АрміяInform.
Відповідальність за самовільне залишення частини України
В українському законодавстві передбачено два види відповідальності за самовільне залишення частини чи місця служби: адміністративна та кримінальна. Тип покарання залежить від характеру порушення, його тривалості та умов, за яких воно відбулося.
Адміністративна відповідальність
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КоАП) визначає СЗЧ як:
- Самовільне залишення військової частини чи місця служби.
- Неявка на службу у встановлені терміни без поважних причин при призначенні або переведенні.
- Неявка на службу після відрядження, відпустки або лікування.
Якщо відсутність на службі не перевищує десяти діб і сталася без поважних причин, на військовослужбовця може бути накладено штраф або застосовано арешт із утриманням на гауптвахті. У звичайний час за такі дії передбачено штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 10 діб. Проте, в умовах особливого періоду (наприклад, у період бойових дій) штраф може зрости до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а термін арешту – до п'ятнадцяти діб.
Варто зазначити, що чинний КоАП не містить окремої норми щодо покарання за такі дії саме в умовах воєнного стану, що створює певні правові прогалини та може спричинити складнощі у застосуванні заходів впливу.
Кримінальна відповідальність
Кримінальний кодекс України жорсткіше підходить до питання самовільного залишення частини. На відміну від адміністративного правопорушення, кримінальна відповідальність має безпосередню прив'язку до режиму воєнного стану. У Кримінальному кодексі СЗЧ трактується як самовільне залишення військової частини або місця служби, а також неявка на службу у бойовій обстановці або під час воєнного стану. Якщо порушення триває більше трьох діб, воно вже кваліфікується як кримінальний злочин.
За такі дії передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Ці заходи наголошують на важливості дотримання дисципліни та відповідальності в умовах воєнного часу, де кожна дія або бездіяльність може мати серйозні наслідки не тільки для військовослужбовця, але і для безпеки всієї країни.
Дезертирство як особливо тяжкий злочин
Крім поняття СЗЧ, Кримінальний кодекс також містить статтю щодо дезертирства. Хоча, на перший погляд, ці поняття схожі, між ними існує важлива відмінність. Дезертирство – це усвідомлене та навмисне залишення військової частини або місця служби з метою уникнення подальшої служби. На відміну від СЗЧ, яка може бути тимчасовою та викликана низкою причин, дезертирство припускає, що військовослужбовець не має наміру повертатися на службу і свідомо уникає своїх обов'язків.
У разі воєнного стану дезертирство карається суворіше, ніж СЗЧ. За такий злочин передбачено позбавлення волі терміном від 5 до 12 років. Цей вид покарання підкреслює серйозність злочину та його можливі наслідки національної безпеки.
Таким чином, самовільне залишення частини та дезертирство є серйозними порушеннями військової дисципліни, за які передбачено значні санкції. У разі воєнного часу будь-які прояви недисциплінованості розглядаються особливо суворо, оскільки можуть підірвати боєздатність і цілісність підрозділів. Військовослужбовцям важливо пам'ятати про це та усвідомлювати всю відповідальність, яку вони несуть перед державою та народом.
Раніше "Стіна" інформувала, як листоноша може здати вас прямо в руки ТЦК.
Нагадуємо, у двір співробітника ТЦК кинули вибухівку.
Також, у яких випадках людей з інвалідністю можуть мобілізувати на війну.