Рада схвалила скандальний законопроєкт про працевлаштування іноземців, попри попередження про соціальні наслідки

Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин на своєму засіданні 15 січня 2026 року розглянув проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, (реєстр. №14211 від 14.11.2025), поданий Кабінетом Міністрів України, та альтернативні до нього законопроєкти. Про це пише Стіна, посилаючись на "Судово-юридичну газету".

Члени Комітету підтримали урядовий законопроєкт та рекомендували Верховній Раді України включити його до порядку денного чотирнадцятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання та за наслідками розгляду у першому читанні прийняти за основу.

Проєктом вносяться зміни до Законів України «Про зайнятість населення», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Так, зокрема, передбачено створення Єдиного державного веб-порталу працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, де українські роботодавці розміщуватимуть інформацію щодо наявності вакансій, які можуть бути заміщені іноземцями або особами без громадянства, та на якому іноземці та особи без громадянства зможуть ознайомлюватися із відповідними пропозиціями.

Іноземці або особи без громадянства, які отримали від роботодавця пропозицію щодо вакансії, яка може бути заміщена іноземцем або особою без громадянства, звертаються за отриманням єдиного дозволу на тимчасове проживання та працевлаштування із відповідною заявою, яка подається в електронному вигляді засобами Єдиного державного веб-порталу працевлаштування іноземців та осіб без громадянства.

За результатами розгляду заяви ДМС у взаємодії з заінтересованими уповноваженими органами України приймається рішення про надання або відмову у наданні єдиного дозволу на тимчасове проживання та працевлаштування. Позитивне рішення про надання такого дозволу є підставою для отримання візи та в’їзду в Україну. Після в’їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, якому надано єдиний дозвіл на тимчасове проживання, та подачі ним оригіналів документів та своїх біометричних даних оформляється посвідка на тимчасове проживання.

Окремо проєктом виділені категорії іноземців та осіб без громадянства, які матимуть право вільного доступу до ринку праці в Україні. У зв’язку із чим проєктом розмежовано особливості оформлення посвідок на тимчасове проживання для різних категорій іноземців та осіб без громадянства.

Вільний доступ до ринку праці в Україні мають:

1) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні;

2) громадяни Європейського Союзу;

3) іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями або особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

4) представники іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;

5) особи, яких визнано особами без громадянства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб;

6) працівники закордонних медіа, акредитованих для роботи в Україні;

7) спортсмени, які набули професійного статусу, артисти та працівники мистецтва для роботи в Україні за фахом;

8) працівники аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;

9) працівники філій та представництв юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, зареєстрованих у встановленому порядку;

10) священнослужителі, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації;

11) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;

12) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;

13) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання;

14) іноземці та особи без громадянства, які набули статусу закордонного українця;

15) іноземці та особи без громадянства, які виконують роботу (надають послуги) за гіг-контрактом;

16) інші іноземці та особи без громадянства у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Наразі в Україні отримання дозволу на працевлаштування (дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства), та отримання дозволу для тимчасового проживання (оформлення посвідки на тимчасове проживання) для іноземців та осіб без громадянства - це дві різні процедури, які належать до повноважень різних органів державної влади.

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини висловлено пропозиції до проєкту, які враховано, а також зауважено на певну неузгодженість проєкту з вимогами Європейській конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 року, якою передбачено оформлення двох окремих дозволів: на роботу і на проживання, до того ж висловлено застереження, що запропоновані проєктом зміни, можуть призвести до зниження конкурентоспроможності українських працівників, витіснення їх з низько- та середньокваліфікованих посад, збільшення навантаження на соціальну інфраструктуру та підвищення соціальної напруги в регіонах з високим рівнем безробіття. Зазначені зауваження не було враховано, оскільки проєкт має на меті врегулювати порядок отримання дозволу на працевлаштування та проживання на території України для іноземців та осіб без громадянства з урахуванням європейського законодавства.

ГНЕУ звертає увагу на вибірковість підходу. Закон не пояснює, чому одні категорії отримують такі гарантії, а інші — ні, хоча вони також мають вільний доступ до ринку праці за чинним законодавством. Наприклад, працівники іноземних медіа чи філій міжнародних компаній.

Проєкт передбачає, що рішення про надання або відмову в єдиному дозволі ухвалюватиметься протягом 30 днів. Але тут виникає колізія з європейськими стандартами.

Директива ЄС 2024/1233, на яку посилаються автори, дозволяє розгляд заяв до 90 днів із можливістю продовження ще на 30 — у складних випадках. Український варіант формально швидший, але не пояснює, як це узгоджується зі складністю перевірок і міжвідомчою взаємодією. Чи не обернеться це формальними відмовами замість реального сервісу?

Центральним елементом реформи має стати Єдиний державний веб-портал працевлаштування іноземців. За функціями цей портал фактично є публічним електронним реєстром. Багато ключових питань пропонується віддати на рівень підзаконних актів Кабміну — від форм документів до порядку взаємодії органів влади.

Через веб-портал оброблятимуться персональні дані іноземців. Проте законопроєкт майже не містить гарантій їх захисту. У висновку ГНЕУ прямо зазначено: необхідно узгодити норми з українським законодавством про захист персональних даних та з GDPR — зокрема щодо мети, строків зберігання та кола отримувачів інформації.

Ще одна проблема — механізм працевлаштування. Законопроєкт описує послідовність дій іноземця та роботодавця, але не визначає:

  • хто саме подає вакансії на портал;
  • у які строки вони розглядаються;
  • як і куди оскаржувати відмови;
  • у якій формі підтверджуються наміри сторін.

Окремо потрібно звернути увагу на відсутність відповідальності роботодавця за «фіктивні» пропозиції роботи або відмову після попереднього підтвердження.

Раніше портал "Стіна" повідомляв, що водії онлайн-сервісів таксі зобов'язані сплачувати податок з доходів, якщо одержують їх на регулярній основі.

Також ми писали про те, що українці можуть зробити ремонт житла безкоштовно, хто та як може отримати пільгу.

Нагадаємо, що сплата штрафу за порушення правил обліку не звільняє військовозобов'язаного від виконання вимог закону.