Як повідомляє Ukrainian Wall, авторитетне американське видання The Wall Street Journal опублікувало масштабне розслідування про те, як найближче оточення володимира путіна продовжує користуватися розкішшю приватної авіації попри безпрецедентні міжнародні санкції. Журналісти проаналізували дані авіаційних трекерів за понад два роки війни та виявили сотні рейсів, які суперечать санкційному режиму. Розслідування базується на ексклюзивних даних Flightradar24, митних деклараціях та свідченнях інсайдерів із галузі бізнес-авіації.
За даними WSJ, лише за перший рік повномасштабної війни було зафіксовано понад 240 рейсів приватних джетів, пов'язаних із російськими підсанкційними особами, до країн Євросоюзу та інших юрисдикцій, що формально приєдналися до обмежень. Середня вартість одного такого трансконтинентального перельоту на бізнес-джеті класу Gulfstream G650 сягає 120–150 тисяч доларів, а загальний обсяг ринку «сірих» авіаперевезень для російської еліти оцінюється в сотні мільйонів доларів щорічно. При цьому жоден із задокументованих рейсів не був заблокований або перерваний через санкційні обмеження — система контролю виявилася практично недієвою.
Як працює схема обходу санкцій
Механіка обходу, як з'ясували журналісти, спирається на три ключові ланки. По-перше, літаки реєструються в офшорних юрисдикціях — на острові Мен, в Арубі, на Кайманових островах або в Сан-Марино, де кінцевого бенефіціара практично неможливо встановити. По-друге, технічне обслуговування та заправка здійснюються через мережу посередницьких компаній, зареєстрованих у країнах, що не приєдналися до санкцій, — зокрема в Туреччині, Об'єднаних Арабських Еміратах та Казахстані. По-третє, маршрути свідомо прокладаються з технічними посадками в несанкційних юрисдикціях, що дозволяє формально стверджувати, нібито рейс не порушує обмежень.
Розслідування WSJ наводить конкретні історії. Наприклад, бізнес-джет Bombardier Global 6000, пов'язаний із структурами олігарха Сулеймана Керімова, у 2023 році здійснив щонайменше вісім рейсів із москви до Дубая та на Мальдіви — загальною вартістю понад мільйон доларів. Інший кейс: літак родини губернатора одного з російських регіонів регулярно літав до Куршевеля та Сен-Тропе через мережу фірм, зареєстрованих у швейцарському кантоні Цуг. У кожному з цих випадків формальним власником борту значилася компанія з юрисдикції, що не перебуває під санкціями, що робило блокування рейсу юридично неможливим.
Що це означає для України
Для України це розслідування є не просто черговим підтвердженням неефективності санкційного режиму, а й конкретним доказом, який можна використовувати в дипломатичному тиску на партнерів. Якщо вище керівництво країни-агресора та їхнє оточення не відчувають реальних наслідків обмежень — вони не мають стимулів для зміни політики. Українська дипломатія неодноразово закликала партнерів до закриття подібних лазівок, зокрема міністр закордонних справ України порушував це питання на засіданнях Ради ЄС у Брюсселі. Київ наполягає на створенні єдиного міжнародного реєстру приватних авіаперевезень із обов'язковим розкриттям кінцевих бенефіціарів.
Розслідування WSJ може стати поштовхом для нового раунду обговорень серед країн G7 щодо механізмів повного блокування доступу російської еліти до глобальної фінансової та транспортної інфраструктури. Зокрема, на порядку денному — запровадження обов'язкової перевірки кінцевих власників для кожного чартерного рейсу, що перетинає кордони країн-членів санкційної коаліції. Також обговорюється ідея створення міжнародної «чорної книги» бортів, які коли-небудь були помічені в обслуговуванні підсанкційних осіб, із довічною забороною на їхню експлуатацію в повітряному просторі країн-партнерів. Без таких системних кроків будь-які нові пакети санкцій залишатимуться символічними.
Міжнародна реакція
Публікація WSJ викликала миттєвий резонанс у дипломатичних колах. Представники країн Балтії та Польщі вже 18 червня 2024 року направили офіційний запит до Єврокомісії з вимогою провести термінову перевірку викладених фактів. Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс назвав ситуацію «ганьбою для всього санкційного режиму» та закликав до негайного скликання позачергового засідання Ради ЄС із закордонних справ. Своєю чергою, верховний представник ЄС із закордонної політики Жозеп Боррель визнав, що «санкції працюють лише тоді, коли їх дотримуються», і пообіцяв включити питання приватної авіації до порядку денного наступного засідання міністрів закордонних справ країн-членів.
Експерти з питань санкційної політики наголошують: без створення єдиної міжнародної системи відстеження приватних авіаперевезень подібні схеми обходу залишатимуться можливими. Том Кітінг, аналітик лондонського Центру дослідження фінансових злочинів RUSI, в інтерв'ю WSJ зазначив, що «поточний режим більше нагадує швейцарський сир — у ньому занадто багато дірок». кремль, зі свого боку, традиційно відкидає звинувачення, називаючи їх «частиною інформаційної війни», однак дані авіатрекерів не залишають простору для альтернативних інтерпретацій. Питання лише в тому, чи готові західні столиці перейти від риторики до реальних дій із перекриття цих каналів.