Як раніше повідомляв Ukrainian Wall, удари по нафтовій інфраструктурі рф стали одним із найефективніших інструментів тиску на кремль. Починаючи з кінця 2023 року, українські дрони систематично вражають нафтобази та переробні заводи в глибокому тилу противника — від Брянської області до Краснодарського краю. Політтехнолог Руслан Рохов вважає, що забороняти Україні такі атаки в жодному разі не можна — саме вони здатні змусити москву сісти за стіл переговорів.
За словами експерта, нафтові об'єкти є критично важливим джерелом фінансування російської воєнної машини. За даними міжнародних фінансових інституцій, нафтогазові доходи забезпечують приблизно третину федерального бюджету рф, а значна їх частина спрямовується безпосередньо на військові видатки. Кожен удар по нафтобазі чи переробному підприємству безпосередньо скорочує надходження до бюджету рф, які путін спрямовує на продовження війни проти України.
«Партнери мають не просто не заважати, а й підтримувати тиск на об'єкти, що забезпечують росію коштами для війни», — наголосив Рохов. На його думку, нинішня дискусія серед західних союзників щодо обмеження ударів по території рф є стратегічно хибною, оскільки дає кремлю час на відновлення пошкоджених потужностей. Він також додав, що надання Україні додаткових високоточних систем із більшою дальністю та потужнішою бойовою частиною значно посилило б наслідки кожної атаки.
Чому удари по нафтовій інфраструктурі працюють
Нафтогазова галузь залишається головним донором російського бюджету. За різними оцінками, доходи від експорту нафти та нафтопродуктів складають до 30–40% усіх надходжень країни-агресора. Відтак, систематичне знищення переробних потужностей та нафтобаз безпосередньо б'є по фінансовій спроможності кремля вести загарбницьку війну.
Україна вже неодноразово демонструвала ефективність цієї стратегії. Протягом 2024–2025 років було уражено понад два десятки великих нафтобаз та кілька ключових НПЗ, зокрема в Рязані, Нижньокамську та Туапсе, що призвело до тимчасового скорочення переробки нафти в рф на 10–15%. Удари по нафтобазах у глибокому тилу рф змусили російське командування відволікати значні ресурси ППО для захисту тилових об'єктів, що послаблює оборону на фронті.
Позиція Руслана Рохова відображає логіку, яку дедалі частіше чують і від західних аналітиків: що болючішими є наслідки війни для самої росії, то швидше кремль буде змушений шукати вихід із конфлікту. На відміну від санкцій, які діють поступово і потребують років для відчутного ефекту, точкові удари по нафтовій інфраструктурі завдають миттєвої шкоди — зупиняють виробництво, зривають експортні контракти та створюють дефіцит пального всередині країни. Удари по нафтовій інфраструктурі — це не просто військова операція, а стратегічний інструмент примусу до миру.