Як повідомляє Ukrainian Wall, про зміну тактики російських військ розповів військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко в ексклюзивному коментарі для «Труха Україна». Його заява проливає світло на одну з найгостріших проблем системи оповіщення про повітряну загрозу в Україні — хронічне запізнення сирен під час балістичних атак. За останні місяці ця проблема набула особливої гостроти, оскільки російська армія дедалі частіше завдає поодиноких ударів по містах без попередньої масованої підготовки.
Ще на початку повномасштабного вторгнення українська система попередження про балістичні пуски працювала з помітним запасом часу. Радіолокаційні станції, супутникова розвідка партнерів та агентурні дані дозволяли фіксувати пересування російських пускових установок задовго до запуску — сирени вмикалися за 5–10 хвилин до удару, а інколи й раніше. Однак за два з половиною роки війни російська армія суттєво адаптувала свою тактику, і тепер цей часовий проміжок скоротився до критичного мінімуму.
За словами експерта, росіяни суттєво вдосконалили заходи безпеки під час розгортання та запуску балістичних ракет. Ворог почав використовувати розосереджені одиночні пускові установки замість батарей, що робить їх майже непомітними для засобів радіотехнічної розвідки. Крім того, російські військові активно застосовують природний рельєф, лісові масиви та цивільну інфраструктуру для приховування пересування комплексів, а сам запуск здійснюють із заздалегідь розвіданих закритих позицій, які не потрапляють у зону постійного моніторингу.
«Ворог пришвидшив приліт балістики до однієї хвилини. Нашій розвідці і партнерам не вдається фіксувати поодиноке розгортання двох комплексів. Саме тому тривога починає лунати після потрапляння по містам перших ракет», — пояснив Коваленко.
Що таке балістична ракета і чому її так важко перехопити
Балістичні ракети рухаються за траєкторією, що нагадує дугу: після старту вони піднімаються у верхні шари атмосфери або навіть у ближній космос, а потім з величезною швидкістю пікірують на ціль. Основними балістичними загрозами для України є ракети оперативно-тактичного комплексу «Іскандер-М» (дальність до 500 км, швидкість на термінальному відрізку — до 7 Махів, тобто близько 2,4 км/с) та північнокорейські KN-23, які рф активно закуповує та використовує з кінця 2023 року. Обидва типи ракет здатні маневрувати на фінальному етапі польоту, що ускладнює їх перехоплення навіть для таких передових систем, як Patriot PAC-3.
Саме колосальна швидкість і мінімальний час підльоту роблять балістику настільки небезпечною. Від моменту пуску з території тимчасово окупованого Криму чи Бєлгородської області до вибуху в Києві чи Дніпрі минає від 3 до 6 хвилин, а з ближчих позицій — і зовсім 60–90 секунд. Для порівняння: крилата ракета типу Х-101 летить до цілі 30–40 хвилин, що дає системі ППО достатньо часу на реагування та оповіщення населення.
Чому розвідка не встигає
Основна проблема, за словами Коваленка, полягає у тому, що російські військові навчилися маскувати розгортання окремих пускових установок. Якщо раніше пересування комплексів «Іскандер» або KN-23 фіксувалося за кілька хвилин до пуску, то тепер ворог скоротив цей проміжок майже до нуля. Одиночний тягач із двома ракетами на борту практично неможливо відстежити серед сотень одиниць військової техніки, що щодня переміщуються вздовж лінії фронту.
Коли йдеться про масовані комбіновані атаки — із залученням десятків ракет різних типів і «шахедів», — попередити про них вдається заздалегідь через значну активність авіації та велику кількість задіяних засобів ураження. Масований пуск генерує потужний тепловий слід, який фіксують супутники інфрачервоного спостереження, а зліт літаків-носіїв крилатих ракет Ту-95МС або Ту-22М3 відстежують літаки дальнього радіолокаційного виявлення AWACS. А от поодинокі балістичні пуски дедалі частіше залишаються непоміченими — саме вони стали головним інструментом терору проти українських міст у 2025–2026 роках.
Хроніка запізнілих тривог: нещодавні приклади
Проблема запізнілого сповіщення перестала бути поодиноким явищем. У травні 2026 року одразу кілька балістичних ударів по Києву сталися до оголошення повітряної тривоги — люди чули вибухи, а сирени вмикалися вже після того, як ракети вразили цілі в різних районах столиці. У червні аналогічна ситуація повторилася в Дніпрі: балістична ракета влучила в житловий квартал, і лише за хвилину після вибуху в місті запрацювала система оповіщення. За даними моніторингових каналів, частка балістичних атак із «нульовим» часом попередження зросла з поодиноких випадків у 2024 році до приблизно третини всіх пусків у першій половині 2026 року.
Що це означає для цивільних
На практиці це означає, що мешканці українських міст усе частіше чутимуть сирену вже після перших вибухів. Час на те, щоб дістатися укриття, у таких випадках фактично відсутній — балістична ракета долає відстань від пускової установки до цілі приблизно за 60 секунд. Це змушує переглянути саму концепцію цивільного захисту: замість розрахунку на сирену людям радять реагувати на будь-які підозрілі звуки та мати напоготові план дій для кожного місця перебування — вдома, на роботі чи в дорозі.
Коваленко наголосив, що ця проблема не є наслідком «зради» чи недбалості Повітряних сил — ідеться про технологічне змагання, у якому ворог тимчасово отримав тактичну перевагу. Українська ППО збиває балістику на тих напрямках, де вона має достатньо часу на реакцію, однак за 60 секунд жодна існуюча система не здатна гарантовано виявити пуск, ідентифікувати траєкторію та запустити протиракету. Саме тому кожна секунда на раннє виявлення стає критично важливою.
Що роблять Повітряні сили та партнери
Для вирішення проблеми українська сторона разом із західними партнерами працює над розширенням мережі раннього виявлення пусків. Ідеться про інтеграцію даних від літаків дальнього радіолокаційного стеження AWACS, які патрулюють повітряний простір країн НАТО біля кордонів України, а також про доступ до супутникової розвідки в реальному часі через програми обміну розвідданими. Окремим напрямком є впровадження автоматизованих систем аналізу даних, здатних за секунди обробляти інформацію з десятків джерел і виявляти аномалії, що можуть свідчити про підготовку пуску балістичної ракети.
Паралельно з цим українська розвідка нарощує агентурну мережу в прикордонних районах рф та на тимчасово окупованих територіях, щоб фіксувати пересування пускових установок ще до їх виходу на вогневі позиції. За оцінками Коваленка, саме людський фактор — спостерігачі на землі — наразі залишається одним із найефективніших інструментів раннього попередження, здатним компенсувати обмеження технічних засобів розвідки. Крім того, триває робота над створенням ешелонованої мережі пасивних акустичних датчиків, які здатні фіксувати звук запуску ракети та передавати сигнал тривоги ще до того, як ракета набере висоту.
Раніше Ukrainian Wall писав: іран запустив ракети в бік йорданії: бази сша під загрозою — clash report.
Ми вже повідомляли: ракети pac-3 для patriot їдуть в україну: зеленський зізнався — скільки.
Більше за темою: 50 ракет сша на місяць, 110 — у рф, війна з іраном: катков — україна втрачає ракети до patriot.