Як повідомляє Ukrainian Wall, наприкінці червня лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська прибула до Києва з робочим візитом, який тривав два дні. Її присутність в українській столиці зафіксувала нову точку відліку у відносинах між офіційним Києвом та білоруською опозицією. Україна дала зрозуміти: Мінськ більше не зможе прикриватися риторикою про «нейтралітет», поки з його території тривають ракетні та дронові атаки на українські міста.
В етері «Київ24» народна депутатка України, позафракційна Оксана Савчук пояснила політичний контекст візиту. За її словами, лукашенко послідовно намагається втримати баланс між залежністю від кремля та спробами зберегти видимість незалежності перед власним суспільством. Київ більше не залишає простору для подвійних трактувань: режим, який називає себе нейтральним, фактично став співучасником війни, і замовчувати це більше ніхто не збирається.
Деталі візиту: з ким зустрічалася Тихановська
За даними джерел, у Києві Тихановська провела низку зустрічей із представниками українського парламенту, зокрема з членами комітету з питань зовнішньої політики, а також із лідерами громадянського суспільства. Обговорювалися чотири ключові напрями: гуманітарна співпраця для білорусів, які опинилися за кордоном; координація підтримки білоруських добровольців, що воюють на боці України; створення спільних освітніх програм для білоруської молоді, яка покинула країну через репресії; та документування воєнних злочинів, скоєних за сприяння режиму лукашенка. Окремо Тихановська порушила питання про долю політв'язнів у Білорусі, кількість яких, за даними правозахисників, перевищила півтори тисячі осіб.
Реакція Мінська виявилася показовою: державні білоруські ЗМІ повністю проігнорували сам факт візиту, тоді як провладні телеграм-канали обмежилися черговою порцією звинувачень на адресу «втікачів». Водночас, за інформацією з неофіційних джерел, у білоруському МЗС обговорення візиту все ж відбулося — у закритому режимі, без жодного публічного коментаря для преси. Така реакція свідчить про розгубленість режиму, який звик, що його дії залишаються без прямої та жорсткої відповіді з боку Києва.
Сигнал, що виходить за межі регіону
Україна послідовно розмежовує білоруський народ і режим лукашенка: з першим Київ готовий до відкритого діалогу, другий отримує жорстку відповідь за кожен підтверджений факт співучасті в агресії. Савчук наголосила: риторика «ми не воювали» більше не спрацює — доказів співучасті Мінська назбиралося достатньо, щоб не залишити простору для виправдань. Білоруська військова інфраструктура — аеродроми, залізничні вузли, склади — працювала на війну проти України. Тепер Київ називає речі своїми іменами.
Міжнародний контекст лише підсилює значення київського візиту. Західні партнери України уважно стежать за тим, як Київ вибудовує відносини з демократичними силами Білорусі. Для Брюсселя та Вашингтона активізація контактів із білоруською опозицією — сигнал, що Україна мислить стратегічно і готує ґрунт для майбутнього регіонального порядку, в якому режим лукашенка не матиме місця. Європейські дипломати вже відзначали, що такий підхід Києва повністю збігається з довгостроковою стратегією ЄС щодо Білорусі.
Повний коментар Оксани Савчук в етері «Київ24» окреслює позицію Києва без жодних напівтонів: поки лукашенко балансує між москвою та спробами зберегти владу, Україна фіксує кожен епізод співучасті Мінська у війні. Ігнорувати ці сигнали режиму стає дедалі важче: на кону і двосторонні відносини з Києвом, і міжнародне становище Білорусі загалом.
Раніше Ukrainian Wall писав: лукашенка викликали до Москви після «осліплення» шахедів: переговори затягнулися на другий день.
Ми вже повідомляли: Білорусь добудовує військові об'єкти біля кордону: Зеленський показав докази — що готують.
Більше за темою: кордон із Білоруссю — тепер як кордон із росією: кого торкнеться нова реальність.