Президент Франції Еммануель Макрон оголосив про скликання «коаліції рішучих» у Парижі 13–14 липня 2026 року. Як повідомляє Ukrainian Wall, формат об'єднує близько 25 країн, які готові взяти на себе конкретні безпекові зобов'язання перед Україною після досягнення мирної угоди. Саміт стане ключовим етапом у формуванні архітектури майбутньої безпеки, адже ініціатива передбачає не лише політичну підтримку, а й практичне розгортання багатонаціональних сил на українській території — щойно буде укладено мирну угоду з росією. За даними Єлисейського палацу, до Парижа прибудуть лідери держав, які вже підтвердили готовність надати військові контингенти, фінансування та логістичну підтримку в межах нової безпекової архітектури.
Найближчими днями Макрон проведе окрему зустріч із Володимиром Зеленським, і це буде вже не перший їхній прямий контакт із моменту запуску ініціативи. Попередні переговори, зокрема візит Зеленського до Парижа в березні цього року, заклали основу для координації дій між країнами-учасницями. Як зазначають у дипломатичних колах, під час майбутньої зустрічі сторони обговорять структуру роботи об'єднання, розподіл зон відповідальності між країнами-учасницями та графік подальших кроків. Окрему увагу приділять питанню інтеграції українських сил оборони в спільну систему командування.
Що відомо про «коаліцію рішучих»
Формат «коаліції рішучих» почав формуватися навесні 2025 року як відповідь на потребу створити надійний безпековий каркас для України. До ініціативи приєдналися провідні країни Європи — Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Польща, країни Північної Європи та Балтії, а також Канада, Австралія та низка інших держав, що послідовно підтримують Київ у протистоянні російській агресії. Кожна з країн-учасниць узяла на себе конкретні зобов'язання: від надання військових контингентів до забезпечення протиповітряної оборони, логістики, кіберзахисту та фінансування відновлення критичної інфраструктури. Загалом коаліція покликана стати дієвою альтернативою повноцінному членству України в НАТО на перехідний період — до моменту, коли політичні умови дозволять офіційне запрошення до альянсу.
Ключова ідея коаліції — гарантувати, що після припинення активних бойових дій Україна не залишиться сам на сам із загрозою повторного вторгнення. Багатонаціональний контингент має стати стримувальним фактором, який унеможливить реванш кремля: йдеться про розміщення сил уздовж лінії розмежування, посилення протиповітряної оборони на ключових напрямках та постійну військово-морську присутність у Чорному морі. Окрім суто військового складника, коаліція передбачає створення механізмів швидкого реагування — щоб будь-яка спроба порушити режим припинення вогню отримувала негайну колективну відповідь. Такий підхід, за задумом архітекторів коаліції, має змусити москву відмовитися від планів реваншу ще на етапі їх планування.
Роль Франції та позиція Макрона
Париж дедалі активніше бере на себе роль лідера європейської безпеки, і липневий саміт має закріпити цей статус. Проведення зустрічі на найвищому рівні саме у французькій столиці — сигнал, що Франція не збирається чекати, поки інші гравці визначать формат підтримки України. Для Макрона це також можливість продемонструвати рішучість напередодні президентських виборів 2027 року, зміцнивши власний імідж як архітектора нової європейської безпеки. В адміністрації французького президента наголошують: «коаліція рішучих» не є конкурентом НАТО, а радше доповнює альянс там, де консенсус 32 країн поки що недосяжний.
Джерела в дипломатичних колах зазначають, що до липневого саміту прикута особлива увага: він має показати, чи здатна Європа самостійно взяти на себе відповідальність за безпеку на континенті без огляду на зміну політичної кон'юнктури у Вашингтоні. Як зауважив один із високопоставлених європейських дипломатів, «якщо Париж зможе перетворити 25 країн із різними інтересами на злагоджений механізм, це стане переломним моментом для всієї системи європейської безпеки». Водночас аналітики попереджають: успіх ініціативи залежатиме від того, чи вдасться уникнути бюрократичних затримок і забезпечити стале фінансування місії в умовах економічного тиску на європейські уряди.