Історія маленької Лізи з Вінниці, яка загинула внаслідок ракетного удару по місту в липні 2022 року, сколихнула всю Україну. Як писав Ukrainian Wall, дівчинка з інвалідністю стала одним із символів невинних жертв війни, яку розв'язала росія. Через майже чотири роки її мати Ірина Чернова вперше відверто розповіла про свій біль в етері телеканалу «Київ24».
Жінка зізналася, що відтоді ненавидить літо — пору року, яка назавжди стала для неї символом непоправної втрати. «Я майже щотижня приходжу на кладовище до доньки, але місце її загибелі досі не можу відвідати — надто боляче там перебувати», — розповіла Ірина.
14 липня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по центру Вінниці. Тоді загинули 29 людей, серед них — четверо дітей. Чотирирічна Ліза, яка мала синдром Дауна, йшла з мамою на заняття, коли ракета влучила в будівлю. Її дитячий візок став одним із найстрашніших свідчень того дня.
Ірина Чернова наголосила, що завжди мріяла, аби її доньку сприймали як звичайну дитину. «Діти з інвалідністю так само потребують любові, прийняття та рівного ставлення. Ліза була дуже світлою і життєрадісною дівчинкою», — поділилася мати.
Пам'ять, яка не згасає
За словами жінки, біль втрати не стає меншим із часом. Навпаки, з кожним роком усвідомлення того, що сталося, лише глибшає. Ірина розповіла, що підтримка близьких та віра допомагають їй триматися, однак порожнеча, яку залишила Ліза, не заповнюється нічим.
Трагедія у Вінниці стала одним із найгучніших воєнних злочинів рф проти цивільного населення України. Удар по місту, розташованому за сотні кілометрів від лінії фронту, не мав жодного військового обґрунтування. Міжнародні організації кваліфікували його як черговий акт терору кремля проти мирних українців.
Історія Лізи та її мами — це нагадування про те, що війна забирає найдорожче. І про те, що навіть через роки після трагедії рани не гояться, а любов до втраченої дитини залишається незмінною.