Турецькі металургійні заводи продовжують заробляти на українському ринку, використовуючи дешеву російську сталь як сировину. Як повідомляє Ukrainian Wall, схема проста: турецькі виробники купують російський метал за заниженими цінами, виготовляють із нього труби та безперешкодно продають їх в Україні. За оцінками галузевої асоціації «Укртрубопром», у 2024 році обсяг імпорту турецьких труб перевищив 120 тисяч тонн, а за перші місяці 2025 року цей показник зріс ще на 18%.
російська сталь залишається дешевшою завдяки кільком ключовим факторам: дешеві енергоресурси всередині рф, пряма державна підтримка металургійної галузі та демпінгові ціни на експорт. Усього цього український бізнес позбавлений повністю — високі тарифи на електроенергію, відсутність державних дотацій та обмежений доступ до кредитних ресурсів ставлять вітчизняного виробника у свідомо програшне становище. За даними експертів, собівартість виробництва тонни труб в Україні на 25–30% вища, ніж у турецьких конкурентів, які працюють на російській сировині.
Українські заводи — під обстрілами
Поки турецькі підприємства нарощують прибутки, українські металургійні заводи змушені працювати в екстремальних умовах. Особливо це стосується підприємств у прифронтових регіонах — зокрема Нікополя, де розташований один із найбільших трубних заводів країни «Інтерпайп НТЗ». Місто регулярно зазнає ворожих обстрілів, і лише за перший квартал 2025 року завод пережив понад 15 атак, частина з яких призвела до пошкодження виробничих потужностей.
Цехи ремонтують після влучань, персонал працює під постійною загрозою, галузь стикається з гострим дефіцитом кваліфікованих кадрів. До цього додаються дорогі кредити — ставки для промислових підприємств сягають 18–22% річних, ускладнена логістика через заблоковані порти та перебої з електроенергією. В «Укртрубопромі» наголошують: за таких умов конкурувати з турецьким імпортом, що фактично субсидується кремлем через дешеву сировину, українські заводи просто не в змозі.
Що робить уряд?
Українські виробники неодноразово зверталися до уряду з вимогою захистити внутрішній ринок від імпорту, виробленого з російської сировини. Зокрема, у березні 2025 року асоціація «Укртрубопром» подала офіційне звернення до Міністерства економіки з пропозицією запровадити антидемпінгові мита на турецькі труби. Однак наразі жодних обмежувальних заходів не запроваджено — турецькі труби продовжують надходити в Україну без перешкод.
Експерти наголошують: без термінових регуляторних рішень українська металургія ризикує втратити значну частку внутрішнього ринку на користь продукції, яка фактично фінансує економіку країни-агресора. «Кожна гривня, витрачена на турецьку трубу з російської сталі, — це гривня, що не потрапила до бюджету України, і водночас — непряме фінансування військової машини рф», — заявив голова «Укртрубопрому» Віктор Демченко. У Європейському Союзі тим часом діє механізм CBAM, який поступово обмежує доступ продукції з високим вуглецевим слідом, і аналогічні інструменти могли б захистити український ринок від недобросовісного імпорту.