Попри понад чотири роки повномасштабної війни, білоруська армія так і не перетнула кордон України. Як писав Ukrainian Wall, причина не в добрій волі Олександра Лукашенка, а в його усвідомленні власних політичних ризиків. На відміну від путіна, білоруський лідер не має такого рівня підтримки всередині країни, тому будь-яке різке загострення несе для нього значно серйозніші наслідки.
Таку думку в ефірі телеканалу «Київ24» висловив політолог Сергій Таран. За його словами, Лукашенко балансує між необхідністю демонструвати лояльність кремлю та страхом перед внутрішньою дестабілізацією.
Чому Лукашенко не наважується на прямий конфлікт
Головна відмінність між путіним і Лукашенком — рівень внутрішньої легітимності. Якщо кремлівський диктатор зумів мобілізувати значну частину російського суспільства на підтримку війни, то в Білорусі ситуація принципово інша.
«Лукашенко не має такої підтримки всередині країни, як путін у росії», — наголосив Таран. Політолог вважає, що саме цей фактор є ключовим стримувальним механізмом. Білоруське суспільство, яке пережило масові протести 2020 року, не готове підтримати пряме воєнне втручання в український конфлікт.
Москва тисне, але мінськ маневрує
Попри небажання Лукашенка вступати у відкриту війну, кремль продовжує вимагати від нього хоча б мінімальної участі. За словами політолога, москва може змушувати білоруського лідера до провокацій і погроз на адресу Києва.
Головна мета таких дій — відволікати увагу Збройних сил України на потенційний білоруський напрямок. Навіть якщо мінськ поки не готовий на більше, сам факт напруження на північному кордоні змушує українське командування тримати там значні сили.
Що далі: прогноз політолога
Сергій Таран переконаний: Лукашенко й надалі уникатиме прямого воєнного зіткнення з Україною. Однак це не означає, що тиск із боку росії послабиться. Москва зацікавлена в тому, щоб білоруський плацдарм залишався джерелом постійної загрози для Києва.
Водночас для самого Лукашенка ставки надзвичайно високі. Пряма участь у війні може коштувати йому не лише політичного майбутнього, а й фізичного виживання режиму. Тому, на думку експерта, білоруський диктатор і надалі гратиме роль «незамінного союзника» для кремля, не перетинаючи при цьому червоних ліній.