Як повідомляв Ukrainian Wall, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), ухвалила рішення про підвищення тарифу на передачу електроенергії до 903,53 грн/МВт·год. Це створює додаткове фінансове навантаження на підприємства, які й без того працюють в умовах війни, дорогих енергоресурсів та проблемної логістики.

Найбільше від нового тарифу постраждає металургійна галузь — один із ключових секторів української економіки. Металургійні комбінати є одними з найбільших споживачів електроенергії, і зростання вартості її передачі безпосередньо позначиться на собівартості продукції. За оцінками експертів, додаткові витрати можуть сягнути сотень мільйонів гривень на рік.

Особливе занепокоєння викликає методологія розрахунку нового тарифу. Як зазначають галузеві аналітики, значна частина підвищення базується на завищених прогнозах. Зокрема, у тариф закладають різке зростання витрат на технологічні втрати електроенергії — попри те, що обсяги передачі, навпаки, скорочуються.

Що означає новий тариф для економіки

Підвищення тарифу на передачу електроенергії — це не просто зміна цифр у платіжках підприємств. Це ланцюгова реакція, яка торкнеться всієї економіки. Зростання собівартості продукції означає втрату конкурентоспроможності на зовнішніх ринках, а скорочення виробництва — зменшення податкових надходжень до бюджету.

Представники промислових асоціацій уже звернулися до уряду з проханням переглянути рішення НКРЕКП. Бізнес наголошує: в умовах, коли країна потребує максимальної економічної стійкості, додаткове фінансове навантаження на промисловість є вкрай несвоєчасним. Ризик втрати робочих місць у металургії та суміжних галузях оцінюється у тисячі позицій.

Чи є альтернатива

Експерти енергетичного ринку пропонують альтернативні підходи до формування тарифу. Зокрема, перегляд методики розрахунку технологічних втрат на основі фактичних, а не прогнозованих показників, міг би суттєво знизити кінцеву цифру. Також обговорюється можливість поетапного впровадження підвищення, щоб дати промисловості час на адаптацію.

Чи прислухається регулятор до аргументів бізнесу — покаже найближчий час. Але одне зрозуміло вже зараз: в умовах війни кожне таке рішення має враховувати не лише потреби енергетичних компаній, а й здатність промисловості витримати додаткове навантаження.