Що сталося на Вінниччині
Як повідомляв Ukrainian Wall, трагічний випадок стався у Вінницькій області. 10-річний хлопчик з інвалідністю, який роками перебував у школі-інтернаті на повному державному утриманні, помер від голоду після того, як його повернули додому до матері. Жінка має порушення інтелекту і не була здатна самостійно доглядати за дитиною — саме тому хлопчик свого часу й опинився в інтернатному закладі.
Ситуація набула розголосу після заяви народного депутата Павла Сушка. За його словами, матір фактично примусили написати заяву та забрати дитину додому — у межах реформи деінституціалізації, яка передбачає повернення дітей з інтернатів у сімейні форми виховання.
Звіти та реформа важливіші за життя дітей? Зараз у справі розбирається ТСК ВР та Генпрокуратура.
Два місяці без їжі — і жодного сигналу тривоги
Судово-медична експертиза встановила: дитина не отримувала їжі щонайменше два місяці. Попри це, у системі були відмітки про регулярні огляди лікарів, а також про навчання хлопчика вдома. Тобто на папері все виглядало так, ніби дитина перебуває під наглядом і отримує необхідну допомогу. Насправді ж хлопчик повільно помирав від виснаження.
За даними слідства, було складено щонайменше 14 фіктивних актів обстеження умов проживання дитини. Соціальні працівники та медики, які мали контролювати ситуацію, ставили підписи, не перевіряючи реальний стан хлопчика. Директорка місцевого соціального центру отримала підозру — їй загрожує до 8 років позбавлення волі за службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.
Реформа деінституціалізації: між добрими намірами та реальністю
Реформа деінституціалізації в Україні — це частина масштабної трансформації системи догляду за дітьми, яка передбачає перехід від інтернатних закладів до сімейних форм виховання. Мета — дати кожній дитині можливість зростати в родині, а не в казенних стінах. Однак випадок на Вінниччині оголив системну проблему: коли формальне виконання планів і звітність стають важливішими за реальний добробут дитини.
Особливо гострою є ситуація з дітьми, які мають інвалідність або особливі освітні потреби. Їхні батьки часто не мають ані ресурсів, ані навичок для забезпечення належного догляду. У випадку з вінницьким хлопчиком матір, яка сама має інтелектуальні порушення, просто не могла адекватно оцінити потреби дитини — і система це проігнорувала, бо «звітність» уже була закрита.
Що далі: розслідування та уроки трагедії
Наразі у справі працює Тимчасова слідча комісія Верховної Ради та Генеральна прокуратура. Раніше матір хлопчика засудили до 3 років позбавлення волі за неналежне виконання батьківських обов'язків, однак прокуратура Вінниччини вже подала апеляцію — там вважають вирок занадто м'яким і вимагають більш суворого покарання. Водночас триває розслідування щодо посадовців, які мали контролювати стан дитини після повернення з інтернату.
Ця трагедія поставила перед суспільством болюче питання: чи можна вважати реформу успішною, якщо її формальне виконання коштує життя найуразливішим? Відповідь на нього має дати не лише слідство, а й перегляд самих механізмів контролю за дітьми, яких повертають із інтернатів у родини.